Снова плачешь, капризная Осень!
Безутешная девочка, звать тебя Ох или Ах?
Хочешь, вместе сегодня поэта попросим
Написать нам «про это» в прекрасных стихах.
Как про что? Про Любовь…
Ты смеёшься, глупышка, я рада…
И прошу, ну, не надо так плакать, навзрыд.
Слушай, нам давно пошушукаться надо…
Не хочу этих слёз проливных и твоих панихид!
Что ноябрь? Ну да, он уходит…
А... поэт! Сочини нам про Осень поэму!
Видишь, плачет красавица. Ну же, утешь!
Да, изменщик один тут, представил дилемму…
Повстречаешь его, так смотри, обязательно врежь!
Вот и всё. Нет дождя.
Вроде солнышко вышло, а впрочем, откуда…
Я промокла совсем. Ну, пора, в добрый путь!
Приготовлю глинтвейна себе от простуды…
Приходи в сентябре, хорошо? Не забудь…
Прочитано 2377 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4.2
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мне понравилась ода осени,
Только мы вот все ждем дождя и поэтому осень просим,не обидся,полей меня. Комментарий автора: Всегда так, Женя! Что нам надо? Один только Бог знает!
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
